Mini Hatch

Mini Hatch
2014 Mini Cooper 3-door hatchback (United States)
Overview
Manufacturer - BMW (Mini)
Also called - Mini One
Mini Cooper
Production - 2000-present
Model years - 2001-present
Body and chassis
Class - Supermini (B) . Sport compact / hot hatch (Cooper S & JCW)
Layout - Front-engine, front-wheel-drive
Chronology
Predecessor - Mini

The Mini Hatch, stylised as MINI Hatch (or MINI Hardtop in the U.S.), also sold as Mini Cooper, Mini One, or simply called the (BMW) Mini, are a family of retro-styled two-door supermini hatchback and convertible; and (from 2014) a longer, subcompact 4/5-door hatchback. They were introduced in early 2000 by German automaker BMW under the 'Mini' brand. The second generation was launched in 2006 and the third, adding a longer 4/5-door hatchback, in 2014. A two-door convertible version was added in 2004, followed by its second generation in 2008.
BMW unveiled their Mini hatch concept at the 1997 Frankfurt International Motor Show, when the Mini marque was still part of the Rover Group, owned by BMW. The styling of the concept-car, intended to replace the original Mini, was well received by the public and further developed. The new Mini (Hatch) was launched by BMW in 2001, one year after their sale of the Rover Group in March 2000, and the classic Mini's discontinuation that same year. It was the first model of what has grown to be a prolific Mini range.
Contrary to prior replacements, like the 1974 Innocenti Mini and the 1980 Austin Metro, which repackaged the Mini's mechanicals in modernistically styled, slightly larger bodies, BMW's 21st century Minis are the opposite: they have pronounced retro-styling, based on the British originals, but share no parts or technology with the former.
Though still considered very compact, the 2001 hatchback's 3.63 m (143 in) length was 58 cm (22.8 in), or 19%, greater than the 3.05 m (10.0 ft) long 1959 Mini. Also, at 3.98 m (157 in), the 2022 five-door hatch stands 68 cm (26.8 in), or some 21%, longer than the original 3.30 m (130 in) Mini estate versions.
BMW's Mini models are produced in Cowley, Oxfordshire, England, at Plant Oxford, and since July 2014 (3-door only), at VDL Nedcar (the former DAF/Volvo plant) in Born, Netherlands. The Mini convertible is, since 2015, only assembled in the Netherlands.
Initial development
The Mini Hatch (US: Hardtop) was designed by Frank Stephenson, and drew inspiration from the original two-door Mini. Development of the car was conducted between 1995 and 2001 by Rover Group in Gaydon, United Kingdom and BMW in Munich, Germany. During this development phase, there was continual contention between the two design groups, especially concerning the positioning of the car; Rover wanted a straight economy car (which would also replace the Rover 100 Series, which had evolved from the Metro in a 1994 restyle), whilst BMW supported a small, sporting car. Plans for an all-new supermini to replace the Metro in the mid 1990s were shelved when Rover was sold to BMW in January 1994, with the existing Metro model gaining a restyle and a new designation.
The concept was originally unveiled at the 1997 Frankfurt Motor Show at a joint BMW/Rover press conference, with details of the Chrysler/BMW joint venture Tritec engine, and proposed trim levels including Mini Minor (not used) and the Cooper/Cooper S.
Ultimately, BMW prevailed, and in 1999, they assumed control over the entire project following the departure of BMW's CEO, Bernd Pischetsrieder. When BMW sold off Rover in 2000, it retained the Mini project, and moved the planned production site of the car from Rover's Longbridge plant, to BMW's Oxford plant in Cowley, Oxford, England. The team of designers working on the 2001 Mini had finished the full-sized clay mock-up of the Mini in plenty of time for a presentation to the board of directors. However, the American chief designer, Frank Stephenson, realised that the model did not have an exhaust pipe. His short-term solution was to pick up an empty beer can, punch a hole in it, strip off the paint and push it into the clay at the back of the car, which took just a few minutes. The overall design for the mock-up was so good that the board members told him not to change a thing, resulting in the distinctive exhaust tip seen in production cars.

First generation (R50/52/53; 2000)

First generation (R50/52/53)
Pre-facelift (2000-2005)
Overview
Production - September 2000 - August 2006 (R50/53 hatch) / 2004-2008 (R52 convertible)
Assembly - Plant Oxford, Cowley, United Kingdom
Designer - Frank Stephenson
Body and chassis
Body style - 3-door hatchback . 2-door convertible
Powertrain
Engine - Petrol: 1.4 L Tritec I4 (One; Portugal and Greece) . 1.6 L Tritec I4 (One, Cooper) . 1.6 L Tritec supercharged I4 (Cooper S) // Diesel: 1.4 L Toyota 1ND-TV I4 (D)
Transmission - CVT // 5 / 6-speed manual // 6-speed automatic
Dimensions
Wheelbase - 2,466 mm (97.1 in)
Length - 2000-04 Base: 3,627 mm (142.8 in) / 2005-06 Base: 3,635 mm (143.1 in) / Cooper S: 3,655 mm (143.9 in)
Width - 1,689 mm (66.5 in)
Height - 2001-04 Base: 1,420 mm (55.9 in) / 2001-04 S: 1,427 mm (56.2 in) / 2005-06 Base: 1,407 mm (55.4 in) / 2005-06 Cooper S: 1,417 mm (55.8 in) / Convertible: 1,410 mm (55.5 in)
Kerb weight - 1,050 kg (2,315 lb) (Cooper) / 1,175 kg (2,591 lb) (Cooper Convertible) / 1,215 kg (2,678 lb) (Cooper S) / 1,240 kg (2,734 lb) (Cooper S Convertible)

The first new generation Mini Hatch was introduced in late 2000, being the first model launched under the Mini marque after the original Mini was discontinued in the same year. In some European markets, the Mini One was powered by a 1.4-litre (85 cu in) inline-four version of the Tritec engine, but all other petrol powered Minis used the 1.6-litre (98 cu in) version. From 2004 through 2008, the soft-top convertible R52 was made.
There are numerous styling and badging differences between the models, including the Cooper S having a distinctive scoop cut into the bonnet. The Cooper S also has twin exhausts which exit under the centre of the rear valance. The non-S Cooper has more chrome parts than the Mini One and has a single exhaust. The Mini One D has no visible exhaust pipes at all.
In some markets, such as Australia and the US, only the Mini Cooper and Cooper S were offered. Other trim lines and special editions of note, sold in varying markets around the world, are the Mini Seven, Mini Park Lane, Mini Check Mate, and Mini Monte Carlo.
The first generation of the new Mini received a facelift in July 2004 for the upcoming 2005 model year. This was also when the new convertible was introduced; it was not available with the pre-facelift design. Aside from minor design changes (mostly up front, and the steering wheel) and improved equipment, the Rover R65 manual gearbox was replaced with a Getrag five-speed for the MINI One and Cooper.
Models
The vehicles produced during the 2001 to 2006 model years included four hatchback models (UK and some international markets: Hatch, US: Hardtop, other markets just plain Mini): the standard "Mini One", the diesel-engined "Mini One/D", the sportier "Mini Cooper" and the supercharged "Mini Cooper S"; in 2005, a convertible roof option was added to the Mk I line-up. In November 2006, BMW released a facelift version of the Mini Hardtop as a 2007 model-year vehicle.
From March 2002, the Mini was exported to Japan and sold at Japanese BMW dealerships as well as Yanase locations. The car complied with Japanese Government dimension regulations and the introduction of the Mini coincided with several vehicles in Japan that exhibited a retro look that Japanese car companies were offering.
The names Cooper and Cooper S are the names used for the sportier version of the classic Mini, which in turn come from the involvement of John Cooper and the Cooper Car Company. The Cooper heritage is further emphasised with the John Cooper Works (JCW) range of tuning options. The John Cooper Works company also created a higher spec model of the Mini Cooper S, the Mini Cooper S Works. It has a higher volume exhaust and air filter, and uprated brakes and suspension, and different 17-inch (430 mm) wheels from the S models.
A race-prepared version, with rear-wheel drive, called the Mini Cooper S3, competed in the Belcar championship from 2002.
Mini John Cooper Works GP Kit (2006)
The last Mk I variant to be produced using the supercharged Tritec engine was the Mini Cooper S with John Cooper Works GP Kit, a light-weight, quasi-race-prepped John Cooper Works model. Hand-finished by Bertone in Italy, it was offered as a limited-production run of 2000 cars during the 2006 model year, with 444 of those originally intended for the UK market, although ultimately, 459 were sold. The GP has more bolstered Recaro front seats but had no rear seats, which along with reduced sound-deadening, removal of the rear wash-wipe system, optional air-conditioning and radio, and other weight-reduction steps, resulted in a weight saving of around 40 kg (88 lb) compared to a Cooper S.
Mechanically, it has a less restrictive intercooler, recalibrated engine management, high-volume injector nozzles, and a freer-flowing exhaust system. Extra cooling capabilities let the supercharged engine run longer on cooler temperatures for better track performance, rated at 218 PS (215 bhp; 160 kW) at 7100 rpm and 250 N.m (184 lb.ft) at 4600 rpm of torque.
Specifications
The Mk I Mini One, Cooper and Cooper S all used variants of the Brazilian-built Tritec engine, co-developed by US-based Chrysler and BMW; the Mini One D used a Toyota 1ND-TV diesel engine. In August 2006, BMW announced that future engines would be built in Great Britain, making the car essentially British-built again. Final assembly took place at Cowley, Oxford, and the body pressings were made in nearby Swindon at BMW's Swindon Pressings subsidiary.
All models used a transversely-mounted four-cylinder engine driving the front wheels. The wheels are pushed to the corners of the body to improve handling. The styling of the car, like that of the Volkswagen New Beetle, is a retro design that is deliberately reminiscent of the original Mini. The retro styling retains other classic Mini touches such as contrasting roof colours, optional bonnet stripes, optional rally lights, and black trim around the wheel arches and rocker panels that mimic the wide wheel flares found on many classic Minis.
The Mini One and Mini Cooper were available with a ZF VT1F continuously variable transmission or with a conventional Midlands (Rover R65) 5-speed manual transmission (model years 2002-2004); the latter was replaced with a Getrag 52BG 5-speed unit for the remainder of the Mk I production (2005-2006). The Cooper S came with a 6-speed Getrag G285 manual or an Aisin 6F21WA/TF60SN fully automatic transmission with paddle shifters. The gear ratios of the 6-speed Getrag manual transmission were changed from July 2004 production and onwards.
All Minis had a drive by wire electronic throttle, anti-lock brake electronic brakeforce distribution, and BMW Cornering Brake Control. Stability options were BMW's ASC traction control system and DSC electronic stability control, to improve control and handling in adverse conditions.
The addition of a supercharger to the Mk I Cooper S required that the battery be relocated into the rear of the car - leaving no room for a spare tyre, so the S models came with run-flat tyres.

1997 BMW Munich designed, sporty New Mini concept
1997 New Mini concept (ACV30) rear
1997 New Mini cockpit concept
Pre-facelift Hatch (2000-2005)
Facelift Hatch (2005-2006)
Convertible (2004-2008)
Mini John Cooper Works GP Kit
A 2006 Mini Cooper S Checkmate
Interior (pre-facelift)

wikipedia.org (en)

Mini Hatch

Mini Hatch
Mini Hatch
Загальні дані
Виробник: BMW (Mini)
Роки виробництва: 2001-дотепер
Клас: B-клас
Інші позначення: Mini One
Mini Cooper
Дизайн
Тип(и) кузова: 3-дверний хетчбек / 5-дверний хетчбек / 2-дверний кабріолет
Компонування: Передній двигун, передній привід

Mini Hatch, стилізований як MINI Hatch (або MINI Hardtop у США), також продається як Mini Cooper, Mini One або просто (BMW) Mini, є сімейством дводверних суперміні хетчбек і кабріолет у ретро стилі і (з 2014 року) довший субкомпактний 4/5-дверний хетчбек. Вони були представлені на початку 2000 року німецьким автовиробником BMW під маркою «Mini». Друге покоління було випущено в 2006 році, а третє, додавши довший 4/5-дверний хетчбек, у 2014 році. У 2004 році була додана дводверна версія кабріолета, а в 2008 році - її друге покоління.
BMW представила свій концепт-люк Mini на Франкфуртському міжнародному автосалоні 1997 року, коли марка Mini ще була частиною Rover Group, що належить BMW. Стиль концептуального автомобіля, який мав замінити оригінальний Mini, був добре сприйнятий публікою та отримав подальший розвиток. Новий Mini (Hatch) був випущений BMW у 2001 році, через рік після продажу Rover Group у березні 2000 року та припинення виробництва класичного Mini того ж року. Це була перша модель з того, що перетворилося на плідну серію Mini.
На відміну від попередніх замін, таких як Innocenti Mini 1974 року та Austin Metro 1980 року, які перепакували механічні механізми Mini в модерністський стиль, дещо більші кузови, BMW 21-го століття Mini є протилежністю: вони мають яскраво виражений ретро-стиль, заснований на британських оригіналах, але не ділиться жодними частинами чи технологією з першим.
Хоча хетчбек 2001 року все ще вважається дуже компактним, 3.63 м, довжина була на 58 сантиметрів, або на 19 %, більше ніж 3.05 м, довгий Mini 1959 року. Крім того, на 3.98 м, 2022 п'ятидверний хетч стоїть 68 см, або приблизно на 21 %, більше, ніж початкові 3.3 метри версії міні-універсал.
Моделі BMW Mini виробляються в Коулі, Оксфордшир, Англія, на заводі в Оксфорді, а з липня 2014 року - на VDL Nedcar (колишній завод DAF/Volvo) у Борні, Нідерланди. З 2015 року кабріолет Mini збирають лише в Нідерландах.
Початковий розвиток
Mini Hatch (США: Hardtop) був розроблений Френком Стівенсоном і черпав натхнення з оригінального дводверного Mini. Розробка автомобіля велася між 1995 і 2001 роками Rover Group в Гейдоні, Велика Британія, і BMW в Мюнхені, Німеччина. Під час цієї фази розробки між двома дизайнерськими групами тривала постійна суперечка, особливо щодо позиціонування автомобіля; Rover хотів простого економного автомобіля (який також мав би замінити Rover 100 Series, який розвинувся з Metro під час рестайлінгу 1994 року), тоді як BMW підтримував маленький спортивний автомобіль. Плани щодо абсолютно нового суперміні на заміну Metro в середині 1990-х років були відкладені, коли Rover було продано BMW у січні 1994 року, а існуюча модель Metro отримала оновлений стиль і нове позначення.
Концепція була спочатку оприлюднена на Франкфуртському автосалоні 1997 року на спільній прес-конференції BMW/Rover з подробицями двигуна Tritec спільного підприємства Chrysler/BMW та запропонованих рівнів комплектації, включаючи Mini Minor (не використовується) та Cooper/Cooper S.
Зрештою, BMW перемогла, і в 1999 році вони взяли на себе контроль над усім проектом після відходу генерального директора BMW Бернда Пішетсрідера. Коли BMW продала Rover у 2000 році, вона зберегла проект Mini і перемістила заплановану виробничу площадку з заводу Rover в Лонгбрідж на завод BMW в Оксфорді в Коулі, Оксфорд, Англія. Команда дизайнерів, яка працювала над Mini 2001 року, закінчила повнорозмірний глиняний макет Mini за достатньо часу для презентації раді директорів. Однак американський головний дизайнер Френк Стівенсон зрозумів, що у моделі немає вихлопної труби. Його короткострокове рішення полягало в тому, щоб підняти порожню пивну банку, пробити в ній дірку, зняти фарбу та вштовхнути її в глину в задній частині автомобіля, що зайняло всього кілька хвилин. Загальний дизайн макета був настільки гарним, що члени правління сказали йому нічого не змінювати, що призвело до того, що на серійних автомобілях з'явився характерний наконечник вихлопу.

1997 BMW Munich, розроблений, спортивний новий концепт Mini
1997 Новий концепт Mini (ACV30) ззаду
1997 Нова салону кабіни Mini

Перше покоління (R50/52/53; 2000)

Перше покоління (R50/52/53)
Загальні дані
Виробник: BMW (Mini)
Роки виробництва: 2000-2006 рр. (hatch) / 2004-2008 рр. (convertible) : Липень 2006 - листопад 2013 (R56 hatch) / 2009 - 2015 (R57 кабріолет)
Складання: Коулі, Оксфордшир, Англія
Дизайнер: Френк Стівенсон
Дизайн
Двигуни - 1.4 L Prince I4 (One) / 1.6 L Prince/BMW I4 (Cooper) / 1.6 L Prince turbo I4 (Cooper S) / 1.6 L Peugeot DV6 diesel I4 (Cooper D)
Трансмісія - 6-ступінчаста, ручна або автоматична
Характеристики
Масово-габаритні
Довжина - 2000-2004: 3627 мм / 2005-2006: 3635 мм + Cooper S: 3655 мм (2007-2010: 3698 мм / 2007-2010 S: 3713 мм / 2011-2014: 3729 мм)
Ширина: 1684 мм
Висота: 1407 мм
Колісна база: 2467 мм
Маса: 1150 кг (Cooper) / 1210 кг (Cooper S)
На ринку
Наступник: Mini (R56)

Перше нове покоління Mini Hatch було представлено наприкінці 2000 року, будучи першою моделлю, випущеною під маркою Mini після того, як оригінальну Mini було припинено в тому ж році. На деяких європейських ринках Mini One оснащувався 1,4-л (85 cu in) чотирирядна версія двигуна Tritec, але всі інші двигуни Mini з бензиновим двигуном використовували 1,6-л (98 cu in) версії. З 2004 по 2008 рік випускався кабріолет R52 з м'яким верхом.
Між моделями є багато відмінностей у стилі та позначках, у тому числі Cooper S має характерний виріз на капоті. Cooper S також має подвійні вихлопні труби, які виходять під центр задньої балки. Не-S Cooper має більше хромованих деталей, ніж Mini One, і має один вихлоп. Mini One D взагалі не має видимих вихлопних труб.
На деяких ринках, таких як Австралія та США, пропонуються лише Mini Cooper та Cooper S. Інші лінії комплектації, які продаються на різних ринках світу, це Mini Seven, Mini Park Lane, Mini Check Mate та Mini Monte Carlo.
Перше покоління нового Mini отримало оновлене обличчя в липні 2004 року для майбутнього 2005 модельного року. Це також було, коли новий кабріолет був представлений; він не був доступний з дизайном до підтяжки обличчя. Окрім незначних змін дизайну (в основному передньої частини та керма) та покращеного обладнання, механічну коробку передач Rover R65 замінили на п'ятиступінчасту Getrag для MINI One та Cooper.
Моделі
Автомобілі, вироблені протягом 2001-2006 модельних років, включали чотири моделі хетчбек (Великобританія та деякі міжнародні ринки: Hatch, США: Hardtop, на інших ринках просто Mini): стандартний Mini One, Mini One/D з дизельним двигуном.", більш спортивний «Mini Cooper» і наддувний «Mini Cooper S»; у 2005 році до модельного ряду Mk I було додано опцію кабріолетного даху. У листопаді 2006 року BMW випустила оновлену версію Mini Hardtop як автомобіль 2007 модельного року.
З березня 2002 року Mini експортувався до Японії та продавався в японських дилерських центрах BMW, а також у відділеннях Yanase. Автомобіль відповідав постановам японського уряду щодо розмірів, і презентація Mini збіглася з кількома автомобілями в Японії, які демонстрували ретро-вигляд, який пропонували японські автомобільні компанії.
Назви Cooper і Cooper S - це назви, які використовуються для спортивної версії класичного Mini, які, в свою чергу, походять від участі Джона Купера та Cooper Car Company. Спадщина Купера ще більше підкреслюється асортиментом варіантів налаштування John Cooper Works (JCW). Компанія John Cooper Works також створила вдосконалену модель Mini Cooper S, Mini Cooper S Works. Він має більший об'єм вихлопу та повітряний фільтр, покращені гальма та підвіску, а також інший 17-inch (430 mm) колеса від моделей S.
Підготовлена до перегонів версія із заднім приводом під назвою Mini Cooper S3 брала участь у чемпіонаті Belcar з 2002 року.
Mini John Cooper Works GP Kit (2006)
Останнім варіантом Mk I, який вироблявся з використанням двигуна Tritec з наддувом, був Mini Cooper S з комплектом John Cooper Works GP Kit, легка модель John Cooper Works, наче готова до перегонів. Виготовлений вручну компанією Bertone в Італії, він був запропонований обмеженою серією в 2000 автомобілів протягом 2006 модельного року, причому 444 з тих, що спочатку призначалися для ринку Великобританії, хоча зрештою було продано 459. GP має більш укріплені передні сидіння Recaro, але не має задніх сидінь, що разом зі зниженим звукоізоляцією, видаленням системи миття та очищення задніх боків, додатковим кондиціонером і радіо та іншими кроками зменшення ваги призвело до зменшення ваги близько 40 кілограм порівняно з Cooper S.
Механічно він має менш жорсткий проміжний охолоджувач, перекаліброване керування двигуном, форсунки великого об'єму та вихлопну систему з більш вільним потоком. Додаткові можливості охолодження дозволяють двигуну з наддувом працювати довше за більш низьких температур для кращої продуктивності на трасі, номінальна оцінка 218 к.с. при 7100 об / хв і 250 к.с. при обертальному моменті 4600 об/хв.
Технічні характеристики
Mk I Mini One, Cooper і Cooper S використовували деякі версії бразильського двигуна Tritec, спільно розробленого американськими Chrysler і BMW; Mini One D використовував дизельний двигун Toyota 1ND-TV. У серпні 2006 року BMW оголосила, що майбутні двигуни будуть створюватися у Великій Британії, що робить автомобіль, по суті, знову британським. Остаточне складання відбулося в Коулі, Оксфорд, а пресування кузова було зроблено в сусідньому Свіндоні на дочірній компанії BMW Swindon Pressings.
Усі моделі використовували поперечно встановлений 4-циліндровий двигун, що приводив у рух передні колеса. Усі 4 колеса зсунуті до кутів кузова для покращення керованості. Стиль автомобіля, як і Volkswagen New Beetle, являє собою ретро-дизайн, який навмисно нагадує оригінальний Mini. Ретро-стиль зберігає інші класичні штрихи Mini, такі як контрастні кольори даху, додаткові смуги на капоті, додаткові ралійні ліхтарі та чорне оздоблення навколо колісних арок і панелей коромисел, які імітують широкі колеса, які є на багатьох класичних Mini.
Mini One і Mini Cooper були доступні з безступінчастою трансмісією ZF VT1F або зі звичайною 5-ступінчастою механічною коробкою передач Midlands (Rover R65) (модельні роки 2002-2004); останній був замінений на 5-швидкісний агрегат Getrag 52BG для решти Mk I виробництво (2005-2006). Cooper S поставлявся з 6-ступінчастою механічною коробкою передач Getrag G285 або повністю автоматичною коробкою передач Aisin 6F21WA/TF60SN з пелюстковими перемикачами. Передаточні числа 6-швидкісної механічної коробки передач Getrag були змінені з виробництва в липні 2004 року.
Усі Mini мали дротяну електронну дросельну заслінку, антиблокувальну систему гальм, електронний розподіл гальмівних зусиль і контроль гальм BMW Cornering Brake Control . Варіантами стабілізації були система контролю тяги ASC від BMW і електронний контроль стабільності DSC для покращення контролю та керованості в несприятливих умовах.
Додавання нагнітача до Mk I Cooper S вимагало перенесення акумулятора в задню частину автомобіля - не залишаючи місця для запасного колеса, тому моделі S постачалися з шинами Run-Flat.

Mini John Cooper Works GP Kit
2006 Mini Cooper S Checkmate
Інтер'єр (до рестайлінгу)

wikipedia.org (uk)