Lohner-Porsche

Lohner-Porsche Mixed Hybrid
Overview
Also called - Lohner-Porsche Electromobile
Production - 1900-1905
Designer - Ferdinand Porsche
Body and chassis
Class - Horseless Carriage
Body style - 2-seater convertible . 4-seater
Powertrain
Engine - 10-14 hp Two/four hub-mounted electric motors, driven by battery and/or petrol engine.
Dimensions
Curb weight - 1,500 kg (3,307 lb)

The Lohner-Porsche Mixed Hybrid (sometimes incorrectly referred to as Löhner-Porsche) was the first gasoline-electric hybrid vehicle.
It was developed by Ferdinand Porsche at Lohner-Werke. The first prototypes were two-wheel drive, battery-powered electric vehicles with two front-wheel hub-mounted motors, while later versions were series hybrids that used hub-mounted electric motors in each wheel, powered by batteries and a gasoline-engine generator.
Ferdinand Porsche's education and prior work
Ferdinand Porsche's father was a professional panel-beater. From a young age, Ferdinand showed a great interest in technology, and was especially intrigued by electricity. He was already attending classes at the Imperial Polytechnical College in Reichenberg (Czech: Liberec - some 5 km (3 mi) from his home) at night, while still helping his father in his mechanical shop by day.
In 1893, thanks to a referral, Porsche landed a job with the Béla Egger & Co. Electrical company in Vienna (later Brown Boveri, now ABB), and moved there, at the young age of 18. While working in Vienna, he enrolled as a part-time student at what is now the Vienna University of Technology, and went there whenever he could after work. Other than attending classes there, Porsche did not complete any formal engineering education. During his five years with Béla Egger, he built their first electric wheel-hub motor, the concept for which had been developed by American inventor Wellington Adams, and Porsche also raced it, in 1897.
Development
At the age of 23, Porsche was employed at the Jacob Lohner factory. Despite Porsche having had mostly on-the-job learning, and very limited formal engineering education, Jacob Lohner employed him to develop an electric powertrain for his coaches. Porsche's prototype car boasted a low-friction drivetrain, due to the hub-mounted electric motors directly driving the wheels. Each internal-pole electric motor was capable of outputting 2.5 to 3.5 hp (1.9 to 2.6 kW), peaking to 7 hp (5.2 kW) for short bursts.
The 1898 "System Lohner-Porsche" created a press whirlwind across Europe. Lohner received his first order from E.W. Hart, himself a coachbuilder of Luton, Britain. Hart asked for significant modifications. His vehicle was to be capable of running on petrol, as well as electricity, of carrying four passengers, and of employing four-wheel drive. The custom coach was a monster dubbed La Toujours Contente ('always satisfied' in French), a jab at record-holder Camille Jenatzy's electric La Jamais Contente, and was exhibited at the December 1900 Paris Exhibition. The enormous Lohner required 1.8 tonnes of batteries consisting of a 44-cell 80-volt lead-acid battery, all housed in a spring-suspended battery container to protect the fragile cells. The four electric motors weighed a total of 1280 pounds, contributing to a total vehicle weight of over 4 tonnes on its Continental pneumatic tires. With a battery capacity around 270 amp-hours and four forward speeds, the 56-horsepower coach ran in several expositions and competitions. It cost 15,000 Austrian crowns.
Despite such ambitious engineering, the car was completed on time and was delivered personally by Porsche. Hart was so impressed, he purchased another, two-wheel drive example at a relative bargain of 7950 Austrian crowns.
On November 6-9, 1900, the Automobile Club of Great Britain and Ireland sponsored an electric vehicle endurance trial, in which the four-wheel drive Lohner-Porsche was one of 11 entrants-one of three entrants Hart brought to the Chislehurst starting line. The first-place winner of the trial was a Louis-Krieger car dubbed the 'Powerful'. Thanks largely to its lighter weight and larger-diameter wheels, it achieved a first run of 59 miles at an average of about 10 miles per hour. Le Toujours Contente suffered tire failures on its 34 miles with Porsche at the wheel. One competitor stated, "there were inches of mud on the floors; rain came through the roof; the sheds were doorless and the cars and attendants were nightly exposed to the full force of wind and rain." Other electric vehicle entrants managed only 7 miles distance through the muddy, rutted course. Ferdinand Porsche caught a severe cold, contributing to the vehicle's elimination from further competition.
Too costly for popular consumption, Lohner utilised the revolutionary drivetrain technology for larger commercial vehicles. Lohner-Werke manufactured rear-drive double-decker buses for Berlin and front-drive fire engines for the cities of Vienna, Frankfurt, and London. Lohner was commissioned to build vehicles for the Austrian emperor, as well as the kings of Norway, Romania, and Sweden. According to a biography by Andreas Stieniczka, the funeral coach for Archduke Franz Ferdinand, whose murder in Sarajevo was the event which sparked off World War I, was manufactured by Lohner-Werke. Over 300 Lohner-Porsche vehicles were sold through 1906.
In addition to custom coachworks, Lohner supported Porsche's continued racing efforts. Several Austrian land speed records were set, with a top speed eventually achieving 37 mph (60 km/h) with Porsche at the wheel. It was victorious in a number of motorsport events including the Exelberg-Rally in 1901. With both drivetrain engineering excellence in Lohner's custom coaches and motorsport experience, Porsche won the 1905 Potting Prize as Austria's most outstanding automotive engineer. In 1906, Porsche was snapped up by Austro-Daimler as chief designer. Jacob Lohner said at the time: "He is very young, but is a man with a big career before him. You will hear of him again."
The Lohner-Porsche's design was studied by Boeing and NASA to create the Apollo program's Lunar Roving Vehicle. Many of its design principles were mirrored in the Rover's design. The series hybrid concept underpins many modern railway locomotives, and interest in series hybrid automobiles is growing rapidly.

wikipedia.org (en)

Lohner-Porsche

Lohner-Porsche
Общие данные
Производитель - Lohner-Werke GmbH
Годы производства - 1900-1905

Lohner-Porsche (полное название System Lohner-Porsche Mixtewagen Semper Vivus) - первый в мире гибридный автомобиль, построен известным конструктором Фердинандом Порше совместно с австрийской фирмой Hofwagenfabrik Ludwig Lohner & Co. в 1900 году. Изначально был электрокаром. Год спустя была представлена и гибридная модификация.
История
В 1900 году на Парижском автосалоне был впервые представлен электрический вариант.
Далее Ф. Порше добавил в середину шасси автомобиля два бензиновых двигателя внутреннего сгорания, которые служили приводом для двух электрогенераторов. Выработанный динамо-машинами электрический ток сначала подавался на двигатели в колесах, от которых избыточная мощность поступала в аккумуляторные батареи. Кроме того, особый побочный эффект состоял в том, что генераторы при перемене полярности можно было использовать в качестве электрических стартеров для бензиновых двигателей.
В таком виде прототип был готов к запуску в серийное производство и уже в 1901 году на автошоу в Париже повторил шумный успех.
Реконструкция
Более чем 100 лет спустя была создана, в сотрудничестве инженеров Porsche Engineering с кузовным ателье Drescher из Хинтерцартена, копия, практически полностью соответствующая оригиналу. Машина, названная теперь Semper Vivus (с лат. - «Вечно живой») была воссоздана специалистами за четыре года и сейчас находится в полностью рабочем состоянии. Это обошлось в 1 млн долл. Реконструкция происходила всего по двум сохранившимся фотографиям машины (чертежи не сохранились), базовым размером для расчёта размеров и дальнейшего компьютерного моделирования послужил известный диаметр колёс. Внезапно обнаруженные на завершающем этапе реконструкции на одном из аукционов чертежи, лишь подтвердили практически точное попадание в фактические размеры оригинала.
После показа на Женевском автосалоне 2011 года Semper Vivus стала частью экспозиции музея Porsche в Штутгарте.
Сегодня автораритет входит в фонд Технического музея Вены.

Технические данные
Масса: 1,2 т (была слишком велика для мягкой резиновой смеси пневматических шин того времени);
Два бензиновых двигателя DeDion Bouton с водяным охлаждением мощностью 3,5 л.с.;
Два электрогенератора по 2,5 л.с. Оба генератора работали отдельно друг от друга и каждый обеспечивал ток 20 А при напряжении 90 В;
Автономность: 200 км.

wikipedia.org (ru)

Lohner-Porsche

Lohner-Porsche (укр. Лонер-Порше) - серія автомобілів з електроприводом, що були розроблені Фердинандом Порше і виготовлені австрійською карето- і вагонобудівною фабрикою Jacob Lohner & Co., Wien. У ході модернізації даної серії було виготовлено перші у світі автомобілі: без трансмісії, передньопривідний, приводом на 4 колеса, гібридний.
Історія
Людвіг Лонер 1887 перейняв управління у родинному підприємстві «Jacob Lohner & Co., Wien», офіційному постачальнику карет для імператора Франца Йосифа І, що виготовляло екіпажі для королівських дворів Норвегії, Швеції, Румунії. У Берліні на установчих зборах Центральноєвропейського Автомобільного Клубу (нім. Mitteleuropäischen Motorwagen-Vereins) його обрали до Ради Клубу. Лонер вирішив зайнятись виробництвом автомашин, уклавши 1898 угоду про співпрацю з 23-річним Фердинандом Порше. Результатом співпраці стали електромобілі «System Lohner-Porsche» з переднім приводом, приводом на 4 колеса, гібридним бензиново-електричним приводом. Співпраця завершилась 1906 через суперечки відносно розподілу коштів згідно отриманих патентів і високу вартість машин.
Компанія Лонер продала патенти Oesterreichische Daimler-Motoren-Gesellschaft та продовжила виготовлення автомобілів, автобусів з бензиновими моторами. Фердинанд Порше завдяки розробці отримав репутацію здібного конструктора і винахідника, що дозволило йому перейти до компанії Austro-Daimler і зайняти там посади головного інженера і технічного директора. Репліку моделі «Semper Vivus» виготовили 2011 і презентували на Женевському автосалоні. Також репліки розміщено у експозиції Музею Порше у Штутгарті.
Використання
Загалом виготовили близько 300 машин системи Lohner-Porsche усіх модифікацій. У пожежній охороні Відня налічувалось таких 40 машин. У Берліні авто Lohner-Porsche використовували як таксі. Авто даної системи коштували 10.000-35.000 крон, що перевищувало вартість аналогічних машин з моторами внутрішнього згорання. Найвідомішими власниками авто Lohner-Porsche були підприємець Юліус Майнл І, що тоді займав провідні позиції у торгівлі кавою, маркграф Сандор Паллавічіні з впливового австро-італійського роду, політик князь Егон ІІ цу Фюрстенберг, підприємець, виробник шоколаду Людвіг Штоллверк, барон Натан Ротшильд.
Передньопривідний електромобіль
На Паризькому автосалоні 14 квітня 1900 було презентовано 'електромобіль Semper Vivus (укр. Завжди живий), як технічну новинку. Фердинанд Порше встановив удосконалені два передні електричні мотор-колеса, розроблені ним у віденській електротехнічній компанії Бели Еггера Vereinigte Elektrizitäts-AG і запатентовані 1896. На нову конструкцію ведучого колеса з електродвигуном отримали австрійський патент Nr. 19645, британський Nr. 18099. У колесі було об'єднано електричний мотор, силову передачу і гальмівну систему, що в принципі позбавляло автомобіль необхідності використовувати трансмісію. Живлення коліс здійснювалось від свинцевих акумуляторних батарей з 44 комірками і напругою 80 В, працездатністю до 3 годин, вага яких становила понад 450 кг. Через це електромобіль мав невелику швидкість при підйомі на пагорб, дальність ходу 50 км при максимальній швидкості до 50 км/год.
Повнопривідний автомобіль
Для британського гонщика Е. В. Харда у вересні 1900 було виготовлено автомобіль для перегонів і встановлення рекордів. На ньому встановили чотири мотор-колеса, що робило машину першим повнопривідним автомобілем світу. Для забезпечення живлення вагу акумуляторів збільшили до 1800 кг. Коефіцієнт корисної дії електромотора виносив до 83% при тодішніх коефіцієнтах бензинових моторів 10-55%. Машина розвивала швидкість до 60 км/год.
Гібридний автомобіль
Порше вирішив вдосконалити конструкцію, зменшивши її вагу. На шасі було встановлено 4-циліндровий мотор внутрішнього згорання Daimler-Motoren-Gesellschaft, що приводив у дію генератор. Той заряджав акумулятор, чия вага була значно зменшена. Від акумулятора отримували живлення передні мотор-колеса. При зупинці мотора акумулятор дозволяв продовжити рух, що відповідає сьогоднішній концепції гібридних автомашин. Вага конструкції становила близько 1800 кг. Модель виготовили 1902 під назвою System Lohner-Porsche Mixtewagen Semper Vivus. Порше називав її «Aunt Eulalia» (Тітка Еулалія). Модель розвивала швидкість 56 км/год, що було рекордом Австро-Угорщини. Згодом схожий принцип роботи Порше використовував при проектуванні військових автопоїздів періоду Першої світової війни - автопоїздів А-Zug, B-Zug, С-Zug. Дітей Фердинанда Порше водій возив до школи на електромобілі.

wikipedia.org (uk)