Mercedes 35 PS

Mercedes 35 PS
Общие данные
Производитель - Daimler-Motoren-Gesellschaft (Германская империя)
Годы производства - 1900-1902
Сборка - Германская империя Штутгарт, Германия
Дизайн и конструкция
Тип кузова - фаэтон (4‑мест.) / купе (2‑мест.)
Компоновка - переднемоторная, заднеприводная
Колёсная формула - 4 × 2

Двигатель - Daimler-Mercedes
Общие данные
Производитель - DMG
Тип - бензиновый
Макс. скорость - 75
Производительность
Максимальная мощность - 26 кВт (35 л. с.), при 950 об/мин
Камера сгорания
Конфигурация - рядный, 4-цилиндр.
Объём - 5913 см3
Цилиндров - 4
Диаметр цилиндра - 116 мм мм
Ход поршня - 140 мм
Питание
Охлаждение - жидкостное
Система питания - карбюратор

Трансмиссия - механическая 4-ступ.
Производитель - DMG
Тип - механическая
Число ступеней - 4
Механизм управления - рычаг
Переключение - ручное

Массогабаритные характеристики
Колёсная база - 2245 мм
Масса - 1200 кг
Динамические характеристики
Максимальная скорость - 75 км/ч
Daimler Phönix // Mercedes Simplex

Mercedes 35 PS (PS от нем. Pferdestärke - «лошадиная сила») - один из самых ранних автомобилей с бензиновым двигателем в истории, разработанный инженером-конструктором Вилгельмом Майбахом по заказу известного предпринимателя и консула Австро-Венгрии Эмиля Еллинека в период между 1900 и 1901 годами. Назван в честь дочери Эмиля и показателей мощности двигателя внутреннего сгорания, равных 35 лошадиным силам. Автомобиль был собран на заводе в Штутгарте, Германия, в рамках производственной базы компании Daimler-Motoren-Gesellschaft. Именно он послужил началом целой серии автомобилей под торговой маркой «Mercedes» (официально зарегистрирована в 1902 году), а впоследствии - Mercedes-Benz.
В сравнении с предыдущими работами Майбаха и Даймлера, автомобиль «Mercedes 35 PS» имел большое число усовершенствований: мощный (на то время) двигатель, произведённое на заказ шасси, длинную колёсную базу, стальной кузов и множество иных нововведений. Центр тяжести автомобиля был смещён вниз, благодаря чему улучшалась устойчивость на дороге. Первоначально модель разрабатывалась как гоночный автомобиль, однако позже в ходе модернизации стала пригодной для обычных дорожных условий (так называемый «дубль фаэтон»).
По мнению многих авторов и исследователей автомобильной истории, автомобиль «Mercedes 35 PS» имел революционные для своего времени технические решения и оказал значительное влияние на развитие автомобильной промышленности. Стивен Бейли, британский журналист, историк дизайна и культуролог отметил данную модель как «заложившую фундаментальные основы архитектуры автомобилей».

История

Предпосылки
В 19-м веке Вильгельм Майбах совместно с Готлибом Даймлером работал над созданием двигателей внутреннего сгорания в их мастерской, расположенной в городе Каннштатт (недалеко от Штутгарта). В 1890 году, после ряда успешных экспериментов, они основали фирму Daimler-Motoren-Gesellschaft, создав прочную производственную базу. К 1900 году Майбах занимал пост главы конструкторского отдела компании. В это же время Готлиб Даймлер скончался, и его сын, Пол Даймлер, занял своё место рядом с Вильгельмом.
В это же время австрийский предприниматель и автогонщик Эмиль Еллинек, питая расположение к продукции фирмы Daimler-Motoren-Gesellschaft и работая на Лазурном берегу в качестве независимого дилера автомобилей с 1897 года, приобрёл несколько автомобилей Phönix с двигателем мощностью 21 кВт для участия в гонках в Ницце в 1899 году. Сам Эллинек взял себе псевдоним «Мерседес» и назвал им свою команду, в которую вошёл работник фирмы DMG Вильгельм Бауэр (англ. Wilhelm Bauer). Эти соревнования нынче считаются родоначальниками торговой марки «Mercedes». Тем не менее, автомобили от компании Дамйлера не были настолько хороши, чтобы побеждать в скоростных заездах или гонках на выносливость. Именно из-за этого Эмиль постоянно вмешивался в политику разработки моделей компании, требуя более мощные, более быстрые автомобили. Среди выдвигаемых им требований было новое шасси: шире, длиннее, ниже посадкой и легче, а также более безопасное. «Меня не интересует автомобиль сегодняшний или завтрашний, я хочу автомобиль из послезавтра!» - так Эллинек описывал свои требования к гоночному автомобилю. Ключевым поворотом в дальнейших отношениях между австрийцем и немецкой компанией стали гонки Ницца-Ла-Тюрби 30 марта 1900 года. Во время соревнований водитель автомобиля «Mercedes II», Вильгельм Бауэр, пострадал в результате несчастного случая, из-за чего первой же реакцией компании, уверенной в том, что инцидент произошёл из-за высокой мощности двигателей, стал отказ от дальнейшего участия в автоспорте.
Тем не менее, восхищённый работой Вильгельма и полный энтузиазма, Эмиль Еллинек убедил Майбаха в том, что вина за аварию лежит на высоком центре тяжести автомобиля и предложил разработать новый гоночный автомобиль по его спецификациям. Компания уступила настойчивым просьбам австрийского гонщика. Во многом это стало возможным благодаря тому, что предприятие Даймлера на то время начало уступать автопроизводителю Panhard во Франции. Заказ на новый гоночный автомобиль был оформлен 2 апреля 1900 года. Эмиль настаивал на том, что форсированный двигатель должен быть разработан самим Вильгельмом в сотрудничестве с Полом Даймлером, сыном Готлиба, и должен называться Daimler-Mercedes.
Создание
Технические требования Эмиля стали революционными для своего времени. В отличие от предыдущих поколений автомобилей, склонных к переворачиваю из-за нестабильных узких и высоких кузовов, новая модель должна была быть длиннее, шире и обладать низким центром тяжести. Кроме того, кузов автомобиля должен был быть выполнен из лёгкого материала для снижения общей массы. Форсированный двигатель, по задумке, необходимо было установить на сильное шасси, жёстко закрепив его ближе к земле для понижения центра тяжести. Эмиль сделал заказ на 36 автомобилей, общая стоимость которого составила 550 000 марок. Договор купли-продажи автомобилей и двигателей имел свою силу в том случае, если продажа двигателей под названием Daimler-Mercedes будет осуществляться самим Еллинеком. Дилер обязался принять полную серию транспортных средств и должен был следить за тем, чтобы пресса во Франции, Германии и Австрии сообщала о новой модели компании.
За период между апрелем и октябрём 1900 года Вильгельм Майбах разработал автомобиль «Mercedes 35 PS». Новое транспортное средство обладало длинной колёсной базой, широкой колеёй, 4-цилиндровым двигателем мощностью в 35 л.с. и двумя карбюраторами. На те времена разработка Вильгельма стало новым словом техники. При работе над ней Майбах использовал собственные изобретения: систему охлаждения и коробку передач. Впервые в истории была применена кулиса рычага переключения передач. По сравнению с автомобилем «Daimler Phönix» колёсная база и колея нового транспортного средства стали длинней, что придало ему значительно лучшую стабильность на дороге. Модель, как и двигатель автомобиля (Daimler-Mercedes), назвали в честь дочери автогонщика по имени Мерседес. Майбах протестировал новый автомобиль первый раз 22 ноября 1900 года, а предприниматель Еллинек получил свою первую поставку 22 декабря того же года. Уже 4 января 1901 года в автомобильном журнале L’Automobile-Revue du Littoral (Лазурный берег, Франция) появилась заметка следующего содержания:

Место, где можно познакомиться с последними тенденциями теперь не Париж, а Ницца. Первый автомобиль Mercedes, собранный в мастерских города Канштатт, только что прибыл в Ниццу, и благодаря доброте своего владельца, господина Еллинека, все наши автомобилисты смогли ознакомиться с ним. Будем говорить прямо: Мерседес, по всей видимости, очень, очень хороший автомобиль. Эта удивительная модель станет грозным конкурентом гоночного сезона 1901 года.
Оригинальный текст (фр.)
Il y a quelque chose de nouveau à voir actuellement, pas à Paris, mais à Nice. Le premier véhicule Mercedes fabriqué dans les ateliers de Cannstatt est arrivé à Nice et a été montré à tous les conducteurs grâce à la générosité de son propriétaire, M. Jellinek. Nous devons reconnaître que la voiture Mercedes est très, très intéressante. Ce véhicule remarquable sera un redoutable concurrent à l’occasion des courses de 1901.

В январе 1901 года команда Эмиля протестировала 6 автомобилей на Гран-при По, но новая гоночная модель разочаровала предпринимателя своей производительностью. Тем не менее, в гонках Ницца-Ла-Тюрби в марте 1901 года участвовал уже доработанный автомобиль. За команду в заезде выступали пять экземпляров «Mercedes 35 PS», одним из которых управлял Вильгельм Вернер. Автомобили доминировали в соревнованиях от начала и до конца с рекордной средней скоростью свыше 50 км/ч. Во время гонки модели удалось достичь максимальной скорости в 86 км/ч. В результате команда Эмиля привезла домой четыре награды за первое место и пять наград за второе место. Автомобильный мир был так поражён результатами, что журналист Поль Мейан (англ. Paul Meyan), генеральный секретарь Автомобильного Клуба Франции (ACF), заявил:

Мы вступили в эпоху «Мерседесов».
Оригинальный текст (фр.)
Nous sommes entrés dans l’ère Mercédès.

В скором времени компания Daimler-Motoren-Gesellschaft установила на модель дополнительный ряд сидений, что сделало возможным её применение в качестве семейного автомобиля. Максимальная скорость такой модификации составляла 75 км/ч. В период с марта по август 1901 года фирма выпустила ещё две модели: 12/16 PS и 8/11 PS. Высшее европейское общество сделало большое число заказов на автомобиль, что окончательно убедило руководство фирмы DMG в том, что будущее за автомобильной промышленностью.
«Mercedes 35 PS» является первым автомобилем, в названии которого фигурирует слово «Mercedes». После колоссального успеха серии торговая марка стала использоваться предприятием для всех выпускаемых автомобилей и была официально зарегистрирована в 1902 году. На основе данной модели компания Daimler-Motoren-Gesellschaft продолжила выпускать новые версии транспортных средств, такие как «12/16 PS и «8/11 PS», а впоследствии (в 1902 году) представила совершенно новый автомобиль - «Mercedes Simplex».
Современность
В настоящее время автомобиль «Mercedes 35 PS» можно найти в коллекции музея Mercedes-Benz в Штутгарте, Германия.

Описание

Дизайн
Внешний вид «Mercedes 35 PS» во многом схож с современными автомобилями и был достаточно инновационным для своего времени: удлинённый кузов, одинакового размера колёса на обоих осях, ячеистый радиатор, дверные проёмы, длинная колёсная база и тому подобное. Первая версия модели была разработана исключительно для участия в гонках, однако впоследствии была доработана новым рядом сидений и модификациями двигателей, что превратило её также и в семейный автомобиль.
Автомобиль имел большую для того времени колёсную базу в 2245 мм. Общая масса модели составляла 1200 кг, что достигалось благодаря основной раме шасси, выполненной из штампованной стали.

Шасси

Подвеска
Рама автомобиля была выполнена из тщательно разработанных U-образных сечений штампованной стали. Подвеска передних и задних колёс представляла собой жёсткую ось. И спереди и сзади устанавливались полуэллиптические пружины. Управляемый мост на передней панели позволял свести к минимуму передачу толчков от дороги к водителю. Двигатель по решению Майбаха устанавливался не в подрамнике шасси, как это обычно делали в то время, а крепился болтами к боковым элементам зауженной передней секции рамы. Ведущими колёсами выступали задние. Рулевая колонка была наклонена назад, что отличало модель от многих автомобилей того времени. Оси управления поворотом были сдвинуты подальше по направлению к внешней стороне и ближе ко ступицам, тем самым значительно снижая влияние толчков от неровностей дороги на рулевое управление.
Трансмиссия
Автомобиль оснащался механической коробкой переключения передач, располагавшейся по правой стороне от водителя. Совершенно новым решением был очень компактный и саморегулирующийся сцепляющий механизм, представляющий собой винтовую пружину, изготовленную из рессорной стали, которая с помощью небольшого барабана присоединялась к валу коробки передач и прикреплялась внутри маховика. Конический кулачок регулировал натяжение пружины во время нажатия на педаль сцепления.
Коробка передач располагала 4 ступенями и задней передачей. Переключение осуществлялось рычагом, качающимся в кулисе. Несмотря на большое количество новшеств главная передача оставалась цепной. Максимальная скорость модели составляла 70-75 км/ч. Основные подшипники изготавливались из магналиума (алюминиевый сплав с 5 % магния).
Тормозная система
На автомобиль устанавливалась механическая тормозная система с водяным охлаждением, которая действовала на приводной вал. Торможение осуществлялось при помощи ножного тормоза. Для управления высокой мощностью двигателя задние колёса оснащались тормозными барабанами диаметром в 30 сантиметров. Стояночный (ручной) тормоз также был механическим и блокировал задние колёса.
Колёса и шины
На двух осях автомобиля устанавливались 4 колеса практически одинакового размера, что отличало его от первой разработки Карла Бенца. Колёса соответствовали по дизайну духу того времени и оснащались армированными деревянными спицами (12 штук на колесо) и стальными несъёмными дисками. Размер пневматических шин спереди составлял 910 (высота) х 90 (ширина) мм, задних - 1020 x 120 мм соответственно.
Двигатель
Силовой агрегат «Mercedes 35 PS» представлял собой двухблочный нижнеклапанный четырёхтактный рядный двигатель с вертикальным расположением 4-х цилиндров из лёгких сплавов и механически управляемым впускными клапанами. В автомобиле он располагался продольно в передней части кузова. Диаметр цилиндров составлял 140 мм, ход поршня - 116 мм. Основные шариковые подшипники были выполнены из магналия (сплав алюминия, магния, меди и никеля), картер изготовлен из алюминия. Рабочий объём составлял 5913 кубических сантиметров. Впускные и выпускные клапаны открывались не при помощи давления в цилиндре, как это было распространено, а двумя распределительными валами по бокам двигателя. Общая масса двигателя составляла около 230 кг. Топливная система изначально представляла собой два карбюратора, оснащённых распылительным соплом, а позже - карбюраторы поршневого типа. Охлаждение обеспечивалось водяной помпой.
На автомобиле был установлен ячеистый радиатор Майбаха, который был запатентован ещё в 1897 году. Его прямоугольная решётка, оснащённая 8070 ячейками с квадратным поперечным сечением 6×6 мм, увеличивала приток свежего воздуха и пропускала 9 литров воды. Для обеспечения дополнительного притока воздуха применялся вентилятор, расположенный позади радиатора. Водой охлаждался и трансмиссионный ленточный тормоз. Топливный бак располагался в передней части задней оси.
Мощность силового агрегата составляла 35 л.с. (26 кВт) и передавалась на задние колёса большой роликовой цепью. Обороты мощности колебались от 300 до 1000 в минуту. Скорость автомобиля регулировалась водителем при помощи рычага на рулевом колесе.

wikipedia.org (ru)

Mercedes 35 PS

Mercedes 35 PS
Виробник - Німецька імперія «Daimler-Motoren-Gesellschaft»
Роки виробництва - 1900-1902
Попередник(и) - Daimler Phönix
Наступник(и) - Mercedes Simplex
Стиль кузова - фаетон (4), купе (2)
Компонування - передньомоторне, задньоприводне
Двигун(и) - бензиновий, 4-циліндровий
- об'єм 5913 см³, 35 к.с., 950 об/хв. (35 PS)
- об'єм 2860 см³, 12 к.с. (12/16 PS)
- об'єм 1760 см³, 8 к.с. (8/11 PS)
Коробка передач - 4-ступ. мех. КПП
Колісна база - 2245 мм (35 PS) / 2325 мм (8/11 PS)
Передня колія - 1400 мм
Задня колія - 1400 мм
Вага - 1200 кг
Найвища швидкість - 75 км/год

Mercedes 35 PS (PS від нім. PferdeStärke - «кінська сила») - один з перших автомобілів в історії, виконаний за компонуванням, традиційним для сьогоднішніх автомобілів, розроблений інженером-конструктором Вільгельмом Майбахом на замовлення відомого підприємця і консула Австро-Угорщини Еміля Єллінека в період між 1900 та 1901 роками. Автомобіль тримав назву «Mercedes» на честь дочки Еміля. Потужність його двигуна сягала до 35 кінських сил. Автомобіль було складено на заводі у Штутгарті (Німеччина), на виробничій базі компанії «Daimler-Motoren-Gesellschaft» (DMG). Саме він став початком цілої серії автомобілів під торговою маркою «Mercedes» (офіційно зареєстрована у 1902 році), а згодом - «Mercedes-Benz».
Порівняно з попередніми роботами Майбаха і Даймлера, автомобіль «Mercedes 35 PS» мав значну кількість удосконалень: потужний (на той час) двигун, виготовлене на замовлення шасі, довгу колісну базу, сталевий кузов та безліч інших нововведень. Центр ваги автомобіля був суттєво зміщений донизу порівняно з попередником Daimler Phönix, завдяки чому покращувалася стійкість на дорозі. Спочатку модель розроблялася як перегоновий автомобіль, проте пізніше під час модернізації стала придатною для звичайних дорожніх умов (так званий «дубль фаетон»).
На думку багатьох авторів та дослідників автомобільної історії, автомобіль «Mercedes 35 PS» мав революційні для свого часу технічні рішення та вплинув на розвиток автомобільної промисловості у цілому. Стівен Бейлі, британський журналіст, історик дизайну та культуролог відзначив цю модель як таку, що «заклала фундаментальні основи архітектури автомобілів».

Історія

Передумови
Наприкінці 19-го століття Вільгельм Майбах разом з Готтлібом Даймлером працював над створенням двигунів внутрішнього згоряння у своїй майстерні, що розташовувалась у місті Каннштатт (неподалік від Штутгарта). У 1890 році, після низки успішних експериментів, вони заснували фірму «Daimler-Motoren-Gesellschaft», створивши міцну виробничу базу. До 1900 року Майбах обіймав пост керівника конструкторського відділу компанії. В цей час Готтліб Даймлер помер, і його син, Пауль Даймлер, зайняв місце батька поряд з Вільгельмом Майбахом.
В цей же час австрійський підприємець і автогонщик Еміль Єллінек, маючи прихильність до продукції фірми «Daimler-Motoren-Gesellschaft» і працюючи на Лазуровому березі (Французька Рив'єра) у ролі незалежного дилера автомобілів з 1897 року, придбав декілька автомобілів «Daimler Phönix» з двигуном потужністю 21 кВт для участі у перегонах в Ніцці в 1899 році. Сам Еллінек взяв собі псевдонім «Мерседес» і назвав ним свою команду, до якої увійшов працівник фірми DMG Вільгельм Бауер (англ. Wilhelm Bauer). Ці змагання нині вважаються родоначальниками торгової марки «Mercedes». Однак, автомобілі від компанії Дамйлера не були настільки хорошими, щоб перемагати в швидкісних заїздах або гонках на витривалість. Саме через це Еміль постійно втручався в політику розробки моделей компанії, вимагаючи потужніших, і швидших автомобілів. Серед висунутих ним вимог було нове шасі: ширше, довше, нижчої посадки і легше за масою, а також безпечніше. «Мене не цікавить автомобіль сьогоднішній або завтрашній, я хочу автомобіль з післязавтра!» - так Єллінек описував свої вимоги до перегонового автомобіля. Ключовим поворотом у подальших відносинах між австрійцем і німецькою компанією стали перегони Ніцца-Ла-Тюрбі 30 березня 1900 року. Під час змагань водій автомобіля «Mercedes II», Вільгельм Бауер, постраждав в результаті нещасного випадку, через що першою ж реакцією компанії, впевненої у тому, що інцидент відбувся через високу потужність двигунів, стала відмова від подальшої участі в автоспорті.
Але, захоплений роботою Вільгельма і повний ентузіазму Еміль Єллінек переконав Майбаха в тому, що вина за аварію лежить на високому розташуванні центру ваги автомобіля та запропонував розробити новий гоночний автомобіль за його специфікаціями. Компанія пішла назустріч настійливим проханням австрійського підприємця. Багато в чому це стало можливим завдяки тому, що підприємство Даймлера на той час почало поступатися автовиробнику «Panhard» у Франції. Замовлення на новий перегоновий автомобіль було оформлено 2 квітня 1900 року. Еміль наполягав на тому, що форсований двигун повинен бути розроблений самим Вільгельмом у співпраці з Паулем Даймлером, сином Готліба, і має називатися «Daimler-Mercedes».
Створення
Технічні вимоги Еміля стали революційними для свого часу. На відміну від попередніх поколінь автомобілів, схильних до перевертання через нестійкі вузькі та високі кузови, нова модель повинна була бути довшою, ширшою і мати низько розташований центр ваги. Крім того, кузов автомобіля мав бути виконаний з легкого матеріалу задля зменшення загальної маси. Форсований двигун, за задумом, необхідно було встановити на сильне шасі, жорстко закріпивши його ближче до землі задля опускання центру ваги. Еміль зробив замовлення на 36 автомобілів, загальна вартість якого становила 550 000 марок. Договір купівлі-продажу автомобілів та двигунів мав свою силу в тому випадку, якщо продаж двигунів під назвою «Daimler-Mercedes» здійснюватиметься самим Єллінеком. Дилер зобов'язався прийняти повну серію транспортних засобів і мав стежити за тим, щоб преса у Франції, Німеччині та Австрії повідомляла про нову модель компанії.
За період між квітнем та жовтнем 1900 року Вільгельм Майбах спроектував автомобіль «Mercedes 35 PS». Новий транспортний засіб мав довгу колісну базу, широку колію, 4-циліндровий двигун потужністю у 35 к.с. і два карбюратори. На ті часи розробка Вільгельма стала новим словом техніки. При роботі Майбах використав власні винаходи: систему охолодження і коробку передач. Вперше в історії було застосовано кулісу важеля перемикання передач. Модель, як і двигун («Daimler-Mercedes») автомобіля, назвали на честь дочки замовника по імені Мерседес. Майбах протестував новий автомобіль вперше 22 листопада 1900 року, а підприємець Єллінек отримав першу партію 22 грудня того ж року. Уже 4 січня 1901 року в автомобільному журналі «L'Automobile-Revue du Littoral» (Лазурний берег, Франція) з'явилась замітка такого змісту:

Місце, де можна познайомитися з останніми тенденціями, тепер не Париж, а Ніцца. Перший автомобіль «Mercedes», складений у майстернях міста Канштатт, щойно прибув до Ніцци, і завдяки доброті свого власника, пана Єллінека, всі наші автомобілісти змогли ознайомитися з ним. Будемо говорити прямо: Мерседес, мабуть, дуже, дуже хороший автомобіль. Ця дивовижна модель стане грізним конкурентом у гоночному сезоні 1901 року.
Оригінальний текст (фр.)
Il y a quelque chose de nouveau à voir actuellement, pas à Paris, mais à Nice. Le premier véhicule Mercedes fabriqué dans les ateliers de Cannstatt est arrivé à Nice et a été montré à tous les conducteurs grâce à la générosité de son propriétaire, M. Jellinek. Nous devons reconnaître que la voiture Mercedes est très, très intéressante. Ce véhicule remarquable sera un redoutable concurrent à l’occasion des courses de 1901.

У січні 1901 року команда Еміля протестувала 6 автомобілів на Гран-прі По, але новий перегоновий автомобіль показав невтішні результати через численні технічні проблеми та витримав лише декілька кіл. Тим не менше, у перегонах Ніцца-Ла-Тюрбі з швидкісного підйому на пагорб в березні 1901 року брав участь уже допрацьований автомобіль. За команду у заїзді виставили п'ять машин «Mercedes 35 PS», однією з яких керував відомий того часу німецький гонщик Вільгельм Вернер, який і виборов перше місце. Автомобілі домінували у змаганнях від початку і до кінця, показавши середню швидкість понад 50 км/год. Під час перегонів було досягнуто максимальної швидкості у 86 км/год. В результаті команда Еміля Єллінека привезла додому чотири нагороди за перше місце і п'ять нагород за друге місце. Автомобільний світ був так вражений результатами, що журналіст Поль Меян (англ. Paul Meyan), генеральний секретар Автомобільного клубу Франції (ACF), заявив:

Ми вступили в епоху «Мерседесів».
Оригінальний текст (фр.)
Nous sommes entrés dans l’ère Mercédès.

Незабаром компанія «Daimler-Motoren-Gesellschaft» встановила на модель додатковий ряд сидінь, що уможливило застосування її у ролі сімейного автомобіля. Максимальна швидкість такої модифікації становила 75 км/год. У період із березня по серпень 1901 року фірма випустила ще дві моделі: 12/16 PS і 8/11 PS. Від багатих європейських замовників надійшло велике число замовлень на автомобіль, що остаточно переконало керівництво компанії DMG у тому, що майбутнє за автомобільною промисловістю.
«Mercedes 35 PS» став першим автомобілем, у назві якого фігурувало слово «Mercedes». Після значного успіху серії торгова марка стала використовуватись компанією для всіх автомобілів, що виготовлялись і офіційно була зареєстрована у 1902 році. На основі цієї моделі компанія «Daimler-Motoren-Gesellschaft» продовжила випускати нові версії транспортних засобів, такі як «12/16 PS» і «8/11 PS», а згодом (у 1902 році) представила повністю новий автомобіль - «Mercedes Simplex».
Сучасність
Автомобіль «Mercedes 35 PS» можна побачити у колекції музею Мерседес-Бенц в Штутгарті (Німеччина).

Опис

Дизайн
Зовнішній вигляд «Mercedes 35 PS» багато у чому є схожим із сучасними автомобілями і був досить інноваційним для свого часу: подовжений кузов, колеса однакового розміру на обох осях, ніздрюватий радіатор, дверні прорізи тощо. Перша версія моделі була розроблена виключно для участі у перегонах, проте згодом була дооснащена додатковим рядом сидінь та модифікаціями двигунів, що перетворило її також і на сімейний автомобіль.
Автомобіль мав велику для того часу колісну базу 2245 мм. Повна маса моделі була 1200 кг, що досягалось завдяки виготовленню основної рами із штампованої сталі.

Шасі

Підвіска
Рама автомобіля була виконана з ретельно виготовлених штамованих сталевих профілів U-подібного переретину. Підвіска передніх і задніх коліс являла собою жорстку вісь. І спереду і ззаду встановлювалися напівеліптичні пружини. Двигун за рішенням Майбаха встановлювався не в підрамнику шасі, як це зазвичай робили на той час, а кріпився болтами до бокових елементів звуженої передньої секції рами. Ведучими колесами виступали задні і приводились у рух роликовою ланцюговою передачею. Рульова колонка була нахилена назад, що вирізняло модель від багатьох автомобілів того часу.
Трансмісія
Автомобіль оснащувався механічною коробкою перемикання передач, що була розташована з правого боку від водія. Коробка передач мала чотири ступені і передачу заднього ходу. Перемикання здійснювалося коливним важелем в кулісі. Муфта зчеплення барабанного типу кріпилась на маховику двигуна.
Незважаючи на велику кількість нововведень, головна передача залишалася ланцюговою. Максимальна швидкість моделі становила 70-75 км/год. Основні підшипники виготовлялись з магналію (алюмінієвий сплав з 5 % магнію).
Гальмівна система
В автомобілі було дві гальмівні системи, одна керувалась рукою, а друга - ножна. Основним гальмом було ручне гальмо, яке діяло на задні колеса з гальмівними барабанами діаметром 30 см. Вторинне, ножне гальмо, діяло на проміжний вал ланцюгової передачі та мало водяне охолодження.
Колеса і шини
На двох осях автомобіля встановлювались 4 колеса практично однакового розміру, що відрізняло його від першої розрбки Карла Бенца. Колеса відповідали за дизайном духу того часу і оснащались армованими дерев'яними спицями (12 штук на колесо) і сталевими незнімними дисками. Розмір пневматичних шин спереду становив 910 (висота) х 90 (ширина) мм, задніх - 1020×120 мм відповідно.
Двигун
Силовий агрегат «Mercedes 35 PS» являв собою двоблочний нижньоклапанний чотиритактний рядний двигун з вертикальним розташуванням 4-х циліндрів з легких сплавів і механічно керованими впускними клапанами. В автомобілі він розташовувався поздовжньо у передній частині кузова. Діаметр циліндрів становив 140 мм, хід поршня - 116 мм. Картер виготовлявся з алюмінієвого сплаву. Робочий об'єм становив 5913 кубічних сантиметрів. Впускні і випускні клапани відкривались двома розподільними валами, розташованими по боках двигуна. Загальна маса двигуна становила близько 230 кг. Паливна система сочатку базувалась на двох карбюраторах, оснащених розпилювальним соплом, а пізніше - на карбюраторах поршневого типу. Система охолодження мала водяну помпу. На автомобілі було встановлено сотовий радіатор конструкції Майбаха, запатентований ще у 1897 році. Його прямокутна решітка, складалась з 8070 трубок квадратного поперечного перетину 6×6 мм, збільшувала приплив свіжого повітря і вміщала 9 літрів води. Для забезпечення додаткового припливу повітря застосовувався вентилятор, розташований позаду радіатора. Водою охолоджувався і трансмісійне стрічкове гальмо. Паливний бак розташовувався у попереду від задньої осі.
Потужність двигуна становила 35 к.с. (26 кВт) і передавалась на задні колеса великим роликовим ланцюгом. Оберти двигуна коливались від 300 до 1000 обертів на хвилину. Швидкість автомобіля регулювалася водієм за допомогою важеля на кермовому колесі.

wikipedia.org (uk)