Mercedes-Knight

Mercedes-Knight
Общие данные
Производитель - Daimler-Motoren-Gesellschaft (Германская Империя)
Годы производства - 1910-1924
Сборка - Канштатт, Германия
Дизайн и конструкция
Тип кузова - фаэтон (4‑мест.)
Компоновка - задняя среднемоторная, заднеприводная
Колёсная формула - 4 × 2
Двигатель

10/30 PS
Общие данные
Производитель - DMG
Тип - бензиновый
Макс. скорость - 70
Производительность
Максимальная мощность - 30 л. с., при 1750 об/мин
Камера сгорания
Конфигурация - рядный, 4-цилиндр.
Объём - 2610 см3
Цилиндров - 4
Диаметр цилиндра - 80 мм
Ход поршня - 130 мм

16/40 PS, 16/45 PS, 16/50 PS
Общие данные
Производитель - DMG
Тип - бензиновый
Макс. скорость - 80
Производительность
Максимальная мощность - 45-50 л. с., при 1750 об/мин
Камера сгорания
Конфигурация - рядный, 4-цилиндр.
Объём - 4080 см3
Цилиндров - 4
Диаметр цилиндра - 100 мм
Ход поршня - 130 мм

25/65 PS
Общие данные
Производитель - DMG
Тип - бензиновый
Макс. скорость - 85
Производительность
Максимальная мощность - 65 л. с., при 1750 об/мин
Камера сгорания
Конфигурация - рядный, 4-цилиндр.
Объём - 6330 см3
Цилиндров - 4
Диаметр цилиндра - 120 мм
Ход поршня - 140 мм

Трансмиссия - механическая 4-ступ.
Производитель - DMG
Тип - механическая
Число ступеней - 4
Механизм управления - рычаг
Переключение - ручное
Массогабаритные характеристики
Длина - 4500-4900 мм
Ширина - 1580-1760 мм
Высота - 2250-2300 мм
Колёсная база - 3105-3240 мм / 3620-3645 мм
Колея задняя - 1350/1400/1520 мм
Колея передняя - 1300/1400/1420 мм
Масса - 1700-2075 кг
Полная масса - 2100 кг-2650 кг
Динамические характеристики
Максимальная скорость - 70-85 км/ч

Mercedes-Knight - легковые автомобили немецкой автомобилестроительной компании Daimler-Motoren-Gesellschaft, выпускавшиеся с 1910 по 1924 года. В ряду легковых автомобилей торговой марки Mercedes, выпущенных компанией до Первой мировой войны, модели Knight выделялись в особую серию. В качестве силовых агрегатов на данных автомобилях были установлены бесклапанные двигатели с золотниковым распределителем, восходящие к изобретению американского конструктора Чарльза Найта (1868-1940).
История
В начале 1900-х годов американский инженер Чарльз Найт и предприниматель по фамилии Килборн разработали свой первый бесклапанный двигатель внутреннего сгорания, в котором использовались две чугунные гильзы на цилиндр, одна из которых скользила внутри другой. Экспериментальный силовой агрегат был построен в Оук-Парке, штат Иллинойс, в 1903 году. Исследования и модернизация конструкции продолжались до 1905 года, когда прототип прошёл строгие испытания в Элирии, штат Огайо. Рабочая версия была представлена в 1906 году на Чикагском автосалоне. Несмотря на множество преимуществ, инженеру так и не удалось найти американского автопроизводителя, желающего использовать его изобретение. Рассуждая, что популярные автомобилестроители Европы могли бы заинтересоваться его двигателем, Чарльз Найт уехал за границу. И его предположения оказались правильными. Контракт на использование силового агрегата подписали английская компания Daimler Motor Company, бельгийская Minerva и французская Panhard & Levassor. В Германии новинкой заинтересовалась фирма Готлиба Даймлера Daimler-Motoren-Gesellschaft.
После заключения предварительного контракта Пауль Даймлер, который в 1907 году занял пост главного инженера вместо Вильгельма Майбаха, в апреле 1909 года смог построить пробную серию из шести двигателей с золотниковыми распределителями. В марте 1910 года фирма DMG приобрела лицензию на производство двигателей Knight сроком на 10 лет. В декабре 1910 года на Парижском автосалоне была представлена первая модель легкового автомобиля с особым двигателем - Mercedes-Knight 16/40 PS Серийное производство модели с 4-литровым четырёхцилиндровым двигателем началось в начале 1911 года. После определённого успеха новых транспортных средств ещё две модели с 4-хцилиндровыми силовыми агрегатами, «10/30 PS» и «25/65 PS», поступили в производство в 1913 году.
В то время преимущества и недостатки конструкции двигателя Knight ещё находились в стадии обсуждения и выступали предметом споров как между автолюбителями, так и профессиональными инженерами. Неоспоримыми преимуществами силовых агрегатов стали плавность работы и шумоизоляция новой системы, которые были исключительными на тот момент. Более того, двигатели Knight явно лучше работали в диапазоне скоростей от 500 до 1500 об/мин, чем обычные моторы такого же размера. С другой стороны, двигатели с золотниковыми распределителями требовали много времени и ресурсов с точки зрения конструкции и технологии производства, а также повышенного внимания к условиям эксплуатации. Особенно важным моментом было правильное смазывание рабочих поверхностей цилиндра и поверхностей качения, что очень часто не гарантировалось смазками того времени. Данный аспект становился всё более проблематичным и ощутимым при работе двигателя на оборотах свыше 1600 в минуту, когда силовой агрегат уже не превосходил обычные двигатели даже с точки зрения удельной мощности.
Максимальный диапазон скорости автомобиля, который мог быть реализован при 1750 об/мин, ограничивался примерно до 80 км/ч, а это означало, что, по крайней мере, в долгосрочной перспективе потенциал развития и практическое использование двигателя Knight были ограничены.
В середине 1913 года модель «16/40 PS» была переименована, как и все другие продукты DMG, и получила новое обозначение - «16/45 PS». Весной 1924 года для соответствия фактической мощности двигателя модель снова была переименована, на этот раз получив название «16/50 PS». Начиная с лета 1924 года, данная версия легковых автомобилей оснащалась барабанными тормозами на всех четырёх колёсах.
После успехов модели два особых автомобиля Mercedes-Knight были доставлены кайзеру Вильгельму II.
На базе двигателей 10/30 PS с 1913 по 1918 года и 16/45 PS с 1920 по 1921 года компанией выпускались автомобили скорой помощи (Daimler Krankenwagen), которые продавались в основном на рынок Великобритании (отсюда и приставка Typ UK).
Несмотря на многие вопросы, касающиеся конструкции двигателей Knight, среди клиентов Daimler-Motoren-Gesellschaft присутствовали лояльные сторонники данных силовых агрегатов, что подтверждается количеством выпущенных автомобилей (более 5000 единиц), а также производственным периодом в 14 лет. Модели «10/30 PS» и «25/65 PS» выпускались только до 1915 года, после чего компания производила только 4-литровый вариант вплоть до 1924 года.
Двигатель
Силовой агрегат модели представлял собой четырёхтактный рядный четырёхцилиндровый двигатель внутреннего сгорания конструкции Найта рабочим объёмом от 2610 до 6330 см3, который устанавливался продольно в передней части автомобиля. Отличительной особенностью двигателя был тот факт, что за газораспределение отвечали не клапаны, а концентрическая пара подвижных гильз, вложенных в рабочий цилиндр, внутри которой двигался рабочий поршень. В движение гильзы приводили кривошипно-шатунный механизм и газораспределительный эксцентриковый вал, заменивший кулачковый. Очень крупные окна для впуска и выпуска и полусферические камеры сгорания, включённые в конструкцию Найта, позволили двигателю вырабатывать больше энергии на кубический дюйм по сравнению с обычными двигателями при работе агрегата в диапазоне от 500 до 1500 оборотов в минуту.
Система питания представляла собой один поршневой карбюратор. Мощность силовых агрегатов варьировалась в зависимости от модификации от 30 до 65 лошадиных сил, благодаря чему автомобиль мог развивать максимальную скорость от 70 до 85 км/ч. Топливный бак объёмом от 70 до 100 литров располагался в задней части кузова.
Ходовая часть
Шасси автомобиля состояло из стальной рамы с U-образным профилем. Передняя и задняя подвески представляли собой жёсткие оси с полуэллиптическими пружинами. Масса шасси моделей «10/30 PS» и «16/45 PS» составляла 1100-1200 килограмм и 1525 кг для версии «25/65 PS». Управление транспортным средством осуществлялось при помощи правостороннего рулевого колеса с червячно-гаечным механизмом. В рамках модели была реализована классическая переднемоторная заднеприводная компоновка. Мощность двигателя передавалась к задним колёсам при помощи 4-ступенчатой механической коробки передач с кожаной биконической муфтой.
Модель оснащалась ножным тормозом механического типа, действующим на приводной вал. Стояночный тормоз также был механическим и блокировал задние колёса посредством рычажного механизма. В 1924 году ножной тормоз подвергся модификации и стал также дополнительно воздействовать на передние колёса.
На автомобиль устанавливались колёса с деревянными спицами и стальными съёмными ободами. Покрышки различались в зависимости от модификации: так, например, модель «25/65 PS» оснащалась шинами из твёрдой резины размером 915 × 105 мм спереди и 935 × 135 мм сзади, «10/30 PS» - шинами 820 × 120 мм, а наиболее популярная «16/40 PS» (она же позже «16/45 PS» и «16/50 PS») - 820 × 120 мм, 820 × 135 мм или 825 × 150 мм.
Участие в автоспорте
Автомобиль участвовал в гонках нечасто, тем не менее, ему удалось обратить на себя внимание. Он с некоторым успехом использовался в предвыборной кампании Теодором Пилеттом, бельгийским агентом марки Mercedes и протеже Камиля Женази по прозвищу «Красный дьявол». Пилетт занял первое место в туре царя Николая II 1910 года и в Спа-Неделе в 1912 году. А наибольшую известность модель Mercedes-Knight получила во время гонки 500 миль Индианаполиса 1913 года. Несмотря на то, что у его модели 16/45 PS был наименьший по рабочему объёму двигатель, Пилетту удалось финишировать пятым, при этом расход бензина оказался на удивление невысоким, в среднем один галлон на 20 миль пути. Кроме того, это был первый случай, когда автомобиль с двигателем конструкции Найта конкурировал в американских гонках, причём Пилетту удалось проехать все 500 миль лишь с одной остановкой по техническим причинам, только для того, чтобы отрегулировать карбюратор.
Бельгийский автогонщик Леон Эльскамп, находясь за рулём 45-сильной версии автомобиля Mercedes-Knight, одержал победу в Гран-при Бельгийского автомобильного клуба 1913 года со средней скоростью чуть менее 100 км/ч, преодолев расстояние в 381,6 км (237 миль). В августе 1913 года на Гран-при Франции в Ле-Мане Леон финишировал седьмым со временем в 5 часов 18 минут и 45 секунд.

wikipedia.org (ru)

Mercedes-Knight

Mercedes-Knight
Виробник - «Daimler-Motoren-Gesellschaft» (Німецька імперія / Німеччина)
Роки виробництва - 1910-1924
Попередник(и) - Mercedes 14/30 PS
Наступник(и) - Mercedes-Benz W03
Стиль кузова - фаетон (4)
Компонування - передньомоторне, задньоприводне
Двигун(и) - бензиновий, 4-циліндровий
- об'єм 6330 см³, 65 к.с., 1750 об/хв. (25/65 PS)
- об'єм 4080 см³, 45-50 к.с., 1750 об/хв (16/40 PS, 16/45 PS, 16/50 PS)
- об'єм 2610 см³, 30 к.с., 1750 об/хв (10/30 PS)
Коробка передач - 4-ступ. мех. КПП
Колісна база - 3105-3240 мм / 3620-3645 мм
Довжина - 4500-4900 мм
Ширина - 1580-1760 мм
Висота - 2250-2300 мм
Передня колія - 1300/1400/1420 мм
Задня колія - 1350/1400/1520 мм
Маса - 1700-2075 кг
Найвища швидкість - 70-85 км/год
Місткість бака - 70-100 л

Mercedes-Knight - легкові автомобілі німецької автомобілебудівної компанії «Daimler-Motoren-Gesellschaft», що випускались з 1910 до 1924 року. У ряді легкових автомобілів торгової марки Mercedes, випущених компанією до Першої світової війни, моделі «Knight» виокремлювались в особливу серію. На цих автомобілях встановлювались безклапанні двигуни із золотниковим розподільником за винаходом американського конструктора Чарлза Найта (1868-1940).
Історія
На початку 1900-х років американський інженер Чарлз Найт і підприємець на прізвище Кілборн (англ. L.B. Kilbourne) розробили свій перший безклапанний двигун внутрішнього згоряння, у якому використовувались дві чавунні гільзи на циліндр, одна з яких ковзала всередині іншої. Експериментальний зразок двигуна було виготовлено в Оук-Парку, (штат Іллінойс) у 1903 році. Дослідження та модернізація конструкцій тривали до 1905 року, коли прототип пройшов строгі випробування в Елірії (штат Огайо). Робоча версія була представлена у 1906 році Чиказькому автосалону. Незважаючи на безліч переваг, інженеру так і не вдалося знайти американського автовиробника, який бажав би використати його винахід. З надією, що популярні автомобілебудівники Європи могли б зацікавитись його двигуном, Чарльз Найт подався за кордон. І його припущення виявились вірними. Контракт щодо використання силового агрегату підписали англійська компанія «Daimler Motor Company», бельгійська «Minerva Motors» і французька «Panhard & Levassor». У Німеччині новинкою зацікавилась фірма Готліба Даймлера «Daimler-Motoren-Gesellschaft».
Після укладання попереднього контракту Пауль Даймлер, який у 1907 році обійняв пост головного інженера після Вільгельма Майбаха, у квітні 1909 року зміг виготовити пробну серію з шести двигунів із золотниковими розподільниками конструкції Найта. У березні 1910 року фірма DMG придбала ліцензію на виробництво двигунів для свого автомобіля під назвою «Knight» терміном на 10 років. У грудні 1910 року на Паризькому автосалоні було представлено першу модель легкового автомобіля з особливим двигуном - Mercedes-Knight 16/40 PS (PS від нім. PferdeStärke - «кінська сила»). Серійне виробництво моделі з 4-літровим чотирициліндровим двигуном розпочалось на початку 1911 року. Після певного успіху нових транспортних засобів ще дві моделі з 4-циліндровими силовими агрегатами, «10/30 PS» і «25/65 PS», пішли у виробництво в 1913 році.
На той час переваги та недоліки конструкції двигуна «Knight» ще перебували у стадії обговорення та виступали предметом суперечок як між автолюбителями, так і професійними інженерами. Безперечними перевагами силових агрегатів стали плавність роботи та шумоізоляція нової системи, що були на той час надзвичайними. Більше того, двигуни «Knight» явно краще працювали в діапазоні швидкостей обертання від 500 до 1500 об/хв, аніж звичайні мотори такого ж розміру. З іншого боку, двигуни із золотниковими розподільниками були у більшій мірі затратними по часу та коштах у виробництві й вимагали досконаліших технологій виготовлення, а також були вибагливішими до умов експлуатації. Особливо важливим моментом було забезпечити правильне мащення робочих поверхонь циліндра та поверхонь кочення, що дуже часто не гарантувалося мастилами того часу. Цей аспект ставав проблематичнішим і відчутнішим при роботі двигуна на підвищених обертах (понад 1600 об/хв), коли силовий агрегат вже втрачав свої переваги над традиційними двигунами навіть з точки зору питомої потужності.
Максимальне значення швидкості автомобіля, яке досягалось при 1750 об/хв, становило приблизно 80 км/год, а це означало, що у довготривалій перспективі потенціал розвитку і практичне використання двигуна «Knight» були обмежені. Проблеми із забезпеченням герметичності циліндрів, з припрацюванням внутрішньої гільзи та поршневих кілець, з підведенням мастила до всіх частин і власне значної витрати оливи також вирішити було малоймовірним.
У середині 1913 року модель «16/40 PS» було перейменовано, як і всі інші продукти DMG, і вона отримала нове позначення - «16/45 PS». Навесні 1924 року для відповідності до фактичної потужності двигуна модель знову була перейменовано, на цей раз на «16/50 PS». З літа 1924 року, ця версія легкових автомобілів оснащалась барабанними гальмами на усіх чотирьох колесах.
Після гучних успіхів моделі два особливих автомобілі Mercedes-Knight були доставлені кайзеру Вільгельму II.
На базі двигунів 10/30 PS з 1913 до 1918 року і 16/45 PS з 1920 до 1921 року компанією випускались автомобілі швидкої допомоги («Daimler Krankenwagen»), що постачались переважно на ринок Великої Британії (звідси і приставка «Typ UK»).
Незважаючи на багато питань щодо двигунів типу «Knight», серед клієнтів «Daimler-Motoren-Gesellschaft» були присутні лояльні прихильники таких силових агрегатів, що підтверджується кількістю випущених автомобілів (понад 5000 одиниць), а також періодом виробництва у 14 років. Моделі «10/30 PS» і «25/65 PS» випускались лише до 1915 року, після чого компанія виробляла лише 4-літровий варіант аж до 1924 року.

Опис конструкції

Двигун
Силовим агрегатом моделі був чотиритактний рядний чотирициліндровий двигун внутрішнього згоряння конструкції Найта з робочим об'ємом від 2610 до 6330 см3, що поздовжньо встановлювався у передній частині автомобіля. Відрізняльною особливістю двигуна був той факт, що за газорозподіл відповідали не клапани, а концентрична пара рухомих гільз, вкладених у робочий циліндр, усередині якого рухався поршень. У рух гільзи приводили кривошипно-шатунний механізм і газорозподільний ексцентриковий вал, який замінив кулачковий. Дуже великі вікна для впуску та випуску та напівсферичні камери згоряння, передбачені конструкцією Найта, дозволили двигуну виробляти більше потужності на одиницю робочого об'єму порівняно зі звичайними двигунами при роботі у діапазоні від 500 до 1500 обертів за хвилину.
Система живлення двигуна ґрунтувалась на поршневому карбюраторі. Потужність силових агрегатів варіювалась залежно від модифікації від 30 до 65 кінських сил, завдяки чому максимальна швидкість автомобіля сягала від 70 до 85 км/год. Паливний бак об'ємом від 70 до 100 літрів розташовувався у задній частині кузова.
Ходова частина
Шасі автомобіля базувалось на сталевій рамі, виготовленій з U-подібного профілю. Передня і задня і підвіски виконані у вигляді жорстких балок з напівеліптичними ресорами. Маса шасі моделей «10/30 PS» і «16/45 PS» становила 1100-1200 кілограм і 1525 кг для версії «25/65 PS». Керування транспортним засобом здійснювалось за допомогою правостороннього рульового колеса з черв'ячно-гайковим механізмом. У моделі було реалізоване класичне передньомоторне задньоприводне компонування. Потужність двигуна передавалась до задніх коліс через 4-ступінчастоу механічну коробку передач із конусною муфтою.
Модель оснащалась ножним механічним гальмом, встановленим на приводному валу. Стоянкове гальмо також було механічне і блокувало задні колеса через важільний механізм. У 1924 році ножне гальмо зазнало модернізації і стало також додатково діяти і на передні колеса.
На автомобіль встановлювались колеса з дерев'яними спицями і стальними знімними ободами. Шини розрізнялись залежно від модифікації: так, наприклад, модель «25/65 PS» оснащалась шинами з твердої ґуми розміром 915 × 105 мм спереду і 935 × 135 мм ззаду, «10/30 PS» - шинами 820 × 120 мм, а найпопулярніша «16/40 PS» (вона ж згодом «16/45 PS» і «16/50 PS») - 820 × 120 мм, 820 × 135 мм або 825 × 150 мм.
Участь в автоспорті
Автомобіль брав участь у перегонах нечасто, тим не менше, йому вдалось привернути до себе увагу. Він з деяким успіхом використовувався у передвиборчій кампанії Теодором Пілеттом, бельгійським агентом марки «Mercedes» і протеже Каміля Дженаці на прізвисько «Червоний диявол». А найбільшу славу модель Mercedes-Knight отримала під час перегонів «500 миль Індіанаполісу» 1913 року. Незважаючи на те, що у моделі 16/45 PS був найменший за робочим об'ємом двигун, Пілетту вдалось фінішувати п'ятим, при цьому витрата бензину виявилась напрочуд невисокою, в середньому один галон на 20 миль шляху. Крім того, це був перший випадок, коли автомобіль з двигуном конструкції Найта конкурував в американських перегонах, причому Пілетту вдалось проїхати усі 500 миль лише з однією зупинкою з технічних причин для того, щоб відрегулювати карбюратор.
Бельгійський автогонщик Леон Ельскамп (англ. Leon Elskamp), перебуваючи за кермом 45-сильної версії автомобіля Mercedes-Knight, отримав перемогу в Гран-прі Бельгійського автомобільного клубу 1913 року із средньою швидкістю 99,7 км/год, подолавши відстань у 381,6 км (237 миль). В серпні 1913 року на Гран-прі Франції в Ле-Мані Леон фінішував сьомим з часом 5 годин 18 хвилин і 45 секунд.

wikipedia.org (uk)