(Chrysler) Imperial (automobile)

Imperial
Company type - Division
Industry - Automotive
Predecessor - Chrysler Imperial
Founded - 1955
Founder - Chrysler
Defunct - 1983; 41 years ago
Fate - Initially a car model by Chrysler, then a company division (1955-75, 1981-83)
Headquarters - Detroit, United States
Products - Luxury vehicles
Parent - Chrysler

Imperial was the Chrysler Corporation's luxury automobile brand from 1955 to 1975, and again from 1981 to 1983.
The Imperial name had been used since 1926, as a Chrysler luxury model, the Chrysler Imperial. However, in 1955, the company spun off Imperial into its own make and division to better compete with its North American rivals, Lincoln and Cadillac. Imperial would see new or modified body styles introduced every two to three years, all with V8 engines and automatic transmissions, as well as technologies that would filter down to Chrysler Corporation's other models.
Background
Originally, the Chrysler Imperial was introduced in 1926 as Chrysler's flagship vehicle for much of its history. It was based on extended-length platforms of the company's full-size cars and competed with the likes of rival Cadillac, Continental, Lincoln, Duesenberg, Pierce Arrow, Cord, and Packard.
Production started due to Walter P. Chrysler wanting a share of the luxury car market in the United States, and also expand the company's lineup since their most expensive car by that time only had a displacement of a six-cylinder engine to offer. The new model called the Imperial shared the same body as the cheaper Chrysler Six but had a slightly larger engine, being a 288.6 cu in (4.7 L). Subsequent generations were based on the Chrysler Royal, Airflow, Saratoga, and New Yorker.
In 1954 Chrysler dropped their brand name from the car and renamed it just the Imperial in an effort to better compete with other luxury manufacturers. Lincoln would pull a similar move 2 years later when they made the Continental Division a standalone brand.

1936 Chrysler Imperial Airflow

First generation (1955-1956): A separate make

First generation (C-69,C-70)
Overview
Model years - 1955-1956
Assembly - Jefferson Avenue Assembly / Detroit, Michigan, United States
Designer - Virgil Exner
Body and chassis
Body style - 2-door Newport hardtop (1955) / 4-door sedan / 4-door Limousine / 2-door Southampton hardtop (1956) / 4-door Southampton hardtop (1956)
Related - Imperial Parade Phaeton / Hongqi CA72 / Facel Vega Excellence
Powertrain
Engine - 331 cu in (5.4 L) Hemi V8 / 354 cu in (5.8 L) Hemi V8
Transmission - 2-speed PowerFlite automatic (1955) / 3-speed TorqueFlite A488 automatic (1956)
Dimensions
Wheelbase - 1955: 130.0 in (3,302 mm) / 1956: 133.0 in (3,378 mm)
Length - 1955: 223.0 in (5,664 mm) / 1956: 229.6 in (5,832 mm)
Width - 1955: 79.1 in (2,009 mm) / 1956: 78.8 in (2,002 mm)
Height - 1955: 61.2 in (1,554 mm) / 1956: 61.5 in (1,562 mm)
Curb weight - 4,700-4,900 lb (2,100-2,200 kg)

For the 1955 model year, the Imperial was launched and registered as a separate marque (make), apart from the Chrysler brand. It was a product of the new Imperial Division of Chrysler Corporation, meaning that the Imperial would be a make and division unto itself, and not bear the Chrysler name. Chrysler Corporation sent notices to all State Motor Vehicle Licensing agencies in the then-48 states, informing them, that the Imperial, beginning in 1955, would no longer be registered as a Chrysler, but as a separate make. Chrysler introduced the "100 Million Look" Styling by Virgil Exner, who would define Imperial's look (and the look of cars from the other four Chrysler divisions) from 1955 to 1963. Even as early as in 1954, Chrysler Corporation ads at the time began to visibly and consciously separate The Imperial from the Chrysler Division car line in the eyes of the public, to prepare for the big change coming in 1955. Once the "Imperial" brand was introduced, Cadillac no longer used the "Imperial" name for its top-level limousines starting in 1955.
Chrysler was also the supplier of engines and transmissions used in the Imperial with French automaker Facel Vega,[clarification needed] which offered the Facel Vega Excellence, while Chinese automaker Hongqi used an Imperial locally found in China to manufacture the Hongqi CA72.
1955
The 1955 models are said to be inspired by Exner's own 1952 Chrysler Imperial Parade Phaeton show cars (which were themselves later updated to match the 1955-56 Imperials). The platform and bodyshell were shared with that year's big Chryslers, but the Imperial had a wheelbase that was 4.0 inches (102 mm) longer, providing it with more rear-seat legroom, had a wide-spaced split egg-crate grille, the same as that used on the Chrysler 300 "executive hot rod", and had free-standing "gunsight" taillights mounted above the rear quarters, which were similar to those on the Exner's 1951 Chrysler K-310 concept car. Gunsight taillights were also known as "sparrow-strainer" taillights, named after the device used to keep birds out of jet engines. Such taillights were separated from the fender and surrounded by a ring and became an Imperial fixture through 1962, although they would only be free-standing in 1955-56 and again in 1961-62. Two C-69 models were available, including the two-door Newport hardtop coupe (3,418 built) and pillared four-door sedan (7,840 built), along with an additional C-70 Crown limousine (172 built). The Newport nameplate was only used for 1955 and renamed the Southampton beginning in 1956. The FirePower V8 engine was Chrysler's first-generation Hemi with a displacement of 331 cu in (5.4 L), developing 250 brake horsepower (186 kW). Power brakes and power steering were standard, along with Chrysler's PowerFlite automatic transmission. One major option on the 1955 and 1956 Imperials was air conditioning, at a cost of $535. Production totaled 11,430, more than twice the 1954 figure, positioning the Imperial as much more exclusive in comparison to more widely available and affordable Lincoln and Cadillac. Manufacturers list price for the Newport hardtop was $4,720, while the Imperial Crown limousine was $7,737.
1956
The 1956 models were similar, but had small tailfins. The Hemi V8 was enlarged to 354 cu in (5.8 L) with 280 brake horsepower (209 kW), and a four-door Southampton hardtop sedan was added to the range. 10,268 were produced. With a wheelbase of 133.0 inches (3,378 mm), longer than the previous year's by 3.0 inches (76 mm), they had the longest wheelbase ever for an Imperial. This also contributed to an increase in their overall length to 229.6 inches (5,832 mm), making them the longest non-limousine post-WWII American cars until the advent of the Imperials of the "Fuselage Look" era in the 1970s.
1956 was the year that Chrysler introduced the push button PowerFlite automatic transmission becoming available mid-year with the control pod installed to the left of the driver; Packard also introduced a similar system called the Touchbutton Ultramatic in the Imperial's competitor, the Packard Caribbean and the Patrician. For 1957, Mercury introduced its version called "Keyboard Control" for the Merc-O-Matic, which also included a pushbutton to place the transmission in neutral so the engine could be started and a push/pull control to set the parking brake and lock the transmission in gear. The Mercury and Chrysler versions were operated mechanically while the Packard and the controversial and short lived Edsel Teletouch version used electric solenoids to change gears.
On April 28, 1955, Chrysler and Philco announced the development and production of the world's first all-transistor car radio, the Mopar model 914HR. It was developed and produced by Chrysler and Philco and was a $150 option on 1956 Imperials. Philco manufactured the Mopar 914HR starting in the fall of 1955 at its Sandusky Ohio plant, for Chrysler.

1955 Imperial Four Door Sedan
1955 Imperial 2-door hardtop coupe with rear view of free-standing "gunsight" taillights
1955 Imperial Newport
1955 Imperial car model shown on display at January 1955 Chicago Auto Show, in the first year of its separation from Chrysler
1956 Imperial Southampton Two-Door Hardtop
1956 Imperial
Imperial dash push-button PowerFlite transmission introduced for the 1956 models
1956 Imperial Southampton interior

wikipedia.org (en)

(Chrysler) Imperial

Imperial
Тип - Подразделение Chrysler
Основание - 1955
Упразднена - 1975
Причина упразднения - Расформирование
Основатели - Chrysler
Расположение - Оберн-Хиллс, Мичиган, США
Отрасль - Автомобильная промышленность
Продукция - Легковые автомобили

Imperial - самостоятельное подразделение в составе Chrysler с 1955 по 1975, а также с 1982 по 1983 годы. Кроме того, марка автомобилей, производившихся этим подразделением.
Все автомобили Imperial были моделями премиум-класса, дорогими, престижными и великолепно укомплектованными. До основания независимой марки Imperial c 1926 по 1954 год, а также с 1990 по 1993 год также существовала модель автомобиля высшего класса Chrysler Imperial.
1955-1956

Модель 1955 года
Модель 1955 года, вид сзади

wikipedia.org (ru)

(Chrysler) Imperial / Imperial Division of Chrysler Corporation

Imperial
Виробник - Chrysler
Батьківська компанія - Chrysler Corporation
Також називається - Imperial Custom / Imperial Crown / Imperial LeBaron / Crown Imperial Limousine
Роки виробництва - 1955-1975 / 1981-1983
Попередник(и) - Chrysler Imperial
Наступник(и) - Chrysler Imperial
Клас - люкс-автомобіль
Стиль кузова - седан, хардтоп, купе, кабріолет, лімузин
Компонування - FR
Двигун(и) - V8
Споріднені - Chrysler New Yorker / Chrysler 300 / Chrysler 300 / Chrysler Newport / Chrysler Town & Country
Подібні - Lincoln Continental / Cadillac Eldorado / Cadillac DeVille / Cadillac Fleetwood / Cadillac Series 70
Дизайнер - Вірджил Екснер / Елвуд Енджел

«Imperial» (Імперіал, вимовляється як Імпіріел, з англ. - імперський) - самостійний підрозділ в складі Chrysler з 1955 по 1975, а також з 1981 по 1983 роки. Крім того, марка автомобілів, які вироблялись цим підрозділом. Був виведений в окремий підрозділ для конкуренції з фірмами Каділлак і Лінкольн.
Всі автомобілі «Імпіріел» були моделями преміум-класу, дорогими, престижними й чудово укомплектованими.
До заснування незалежної марки Imperial, з 1926 по 1954, а також з 1990 по 1993 роки існувала модель автомобіля вищого класу Chrysler Imperial.
1955-1956
Для 1955 модельного року, Імпіріел був запущений і зареєстрований як окрема марка від бренду Крайслер. Це був продукт нового підрозділу Imperial корпорації Chrysler, означаючи те, що Imperial буде маркою і підрозділом як таким, і не носитиме імені Крайслера. Крайслер представив стиль Forward Look Вірджила Екснера (Virgil Exner), який визначав вигляд Імпіріела (і вигляд машин з інших чотирьох підрозділів Крайслера) з 1955 по 1963 рр.
Моделі 1955 року, як кажуть, були надихані власними показовими моделями Екснера 1952 року Chrysler Imperial Parade Phaeton (які самі були пізніше перероблені ззовні, щоб відповідати Імпіріелам 1955-56 років). Платформу і кузов ділили з великими Крайслерами того року, але Імпіріел мав колісну базу, яка була на 4.0 дюйми (102 мм) довшою, забезпечуючи йому більше місця для ніг на задньому сидінні, мав широко-розставлену розділену сітчасту решітку радіатора, ту саму, яка була й на Chrysler 300 «executive hot rod», і мав окремо-стоячі задні ліхтарі у вигляді стрілецького прицілу, встановлені на задніх крилах, які були ідентичні тим самим, що й на Екснеровому Chrysler K-310 concept car 1951 року. Задні ліхтарі у вигляді стрілецького прицілу також були відомими як «фільтри для горобців», названі в честь приладу, який тримав птахів подалі від реактивних двигунів. Такі ліхтарі були відокремлені від крил, були обведені кільцем і стали звичними на Imperial по 1962 рік. Моделі включали двох-дверне Ньюпорт хардтоп купе (збудовано 3,418 машин) і чотирьох-дверний седан (7,840 машин). Двигун V8 був крайслерівським Hemi V8 першого покоління з об'ємом в 331 куб. дюйм (5.4 л) і розвиваючою 250 гальмівною потужністю (186 кВт). Підсилювачі гальм і керма були стандартом. Трансмісія була 2-ступеневою автоматичною PowerFlite. Однією головною опцією на Імпіріелах 1955 і 1956 років був кондиціонер повітря, вартістю $535. Виробництво склало 11,430 автомобілів, більше, ніж двічі за цифру 1954 року, але далеко низько від Лінкольна й Каділлака.
Моделі 1956 року були подібними до попередніх, але мали менші хвостові плавники, більший об'єм двигуна 354 куб. дюймів (5.8 л) з 280 гальмівною потужністю (209 кВт) і чотирьох-дверний Саутгемптонський хардтоп седан був доданий до ряду. Було випущено 10,268 автомобілів. З колісною базою в 133.0 дюйми (3,378 мм), довшою, ніж у моделі попереднього року на 3.0 дюйми (76 мм), вони мали найдовшу колісну базу зі всіх Imperial. Це також сприяло збільшенню загальної довжини до 229.6 дюймів (5,832 мм), роблячи їх найдовшими базовими автомобілями Америки після Другої світової війни до пришестя Імпіріелів ери фюзеляжного виду. Трансмісія була замінена: замість 2-ступеневої PowerFlite почали встановлювати нову 3-ступеневу TorqueFlite A488.
28 квітня 1955 року, Крайслер і Філко оголосили про розробку і виробництво першого в світі повністю транзисторного автомобільного радіоприймача. Повністю транзисторний автомобільний радіоприймач Mopar моделі 914HR, розроблений і виготовлений Крайслером і Філко, був «опцією» за $150.00 на Імпіріелах 1956 року. Philco була компанією, яка виготовляла повністю транзисторні автомобільні радіоприймачі Mopar моделі 914HR, починаючи з осені 1955 на своєму заводі в Сандаскі, Огайо, для корпорації Крайслер.

Модель 1955 року
Модель 1956 року

wikipedia.org (uk)